«Коли віддаєш, стаєш щасливішим»

Важливо мати відпрацьований механізм фондування. Можливість робити добрі справи просто – робить підтримку регулярною і мотивує долучатись до хороших ініціатив 

1. Станом на зараз ти зробив найбільшу пожертву на осередок Стрийської гімназії. Скажи, що саме мотивує тебе кожного місяця робити пожертви? 

 

Найголовніше – намір і віра в результат. А я вірю в результат!

Далі механіка – як зробити підтримку системою, адже можна забути зробити пожертву, можна по-іншому розставити свої пріоритети. Тому, тут дуже важлива автоматизація.

Отже, спочатку намір, потім системність і автоматизація процесу.

 

Примітка Фонду: Михайло налаштував автоматичне перерахування пожертви кожного місяця з його рахунку.

 

2. Що для тебе, як для Доброчинця, важливо після того, як зробив пожертву?

 

Результат. Хочу бачити, що було зроблено. Який наслідок того, на що було спрямовано кошти, час чи зусилля.

 

3. Як ти думаєш, що команди можуть робити, щоб пожертви Доброчинців з разових стали регулярними?

 

1.    З початку працювати індивідуально з людьми яких ви добре знаєте, які довіряють вам і на підтримку, яких ви можете розраховувати.

2.    Потім цю практику розширювати на інших (враховуючи попередній досвід).

3.    Показувати результати. Це демонструє важливість внеску і мотивує продовжувати займатися доброчинністю.

4.    Показувати важливість внеску кожного через спілкування – розповідати про новини, зміни, результати.

 

5.    Чи згоден ти з гіпотезою «коли віддаєш, стаєш щасливішим»?

 

Думаю так! Це як вода у фонтані - якщо вода не циркулює вона застоюється і цвіте.

Коли віддаєш добровільно і цілеспрямовано – то це інвестиція. І якщо ти робиш щось з добрим наміром – вкладаєш, віддаєш, даруєш, радиш, допомагаєш – то рано чи пізно, воно вертається і робить тебе щасливішим.

 

5. Чи є в тебе свої припущення, чому випускники можуть регулярно підтримувати навчальний заклад?

 

Випускники – це певна спільнота, де кожен може отримувати свої вигоди від спілкування, зв’язків, взаємодії, потенційної співпраці. Це може бути приводом для об’єднання. 

Чому вони будуть регулярно підтримувати навчальний заклад? Бо це престижно. Робити добрі справи разом це насправді круто з точки зору соціального сприйняття та індивідуального розуміння, що ти робиш добро.

А ще є відпрацьований механізм для того, щоб зробити добру справу. Що дуже важливо в нашому швидкому ритмі життя. Тобто не потрібно багато кроків, щоб перерахувати кошти, перевірити, передзвонити, надіслати… Зручність – дуже цінна. Можливість робити добрі справи просто – робить підтримку регулярною і мотивує долучатись до хороших ініціатив.

 

Михайло Буричка,

керівник осередку Стрийської гімназії імені Митрополита Андрія Шептицького, випускник